Незважаючи на зниження енергоємності та викидів парникових газів, економіка України залишається надмірно енергоємним у порівнянні з європейськими сусідами, зокрема Вишеградської групи (V4), не кажучи вже про найбільш розвинених економіках світу. Малюнок «енергоємність країн V4 і України з ППС» показує, що енергоємність ВВП України в 2000-2014 рр. була в 2-3 рази вище, ніж у країн V4. В цілому Україна і група V4 слідують загальносвітової тенденції до зниження енергоємності, хоча і в різних діапазонах. Діапазон України набагато вища, ніж у V4. У той же час щорічне зниження енергоємності в Україні становить 3,1% проти 2,6% у країнах V4.
Згідно зі сценарієм BaU, якщо ці середні показники для України і V4 збережуться, то Україна досягне енергоємності країн V4 тільки через 22 роки.
Ситуація з ВВП на викиди парникових газів ще більш критична, оскільки ВВП України на викиди парникових газів в 2000 і 2014 рр. був у 3-4 рази вище рівня V4, що і підтверджується статтею на порталі Української Енергетичної Біржі www.ueex.com.ua/auctions/gas-cost-calculator/. Україна, як і країни Вишеградської групи, продемонструвала значне зниження загального співвідношення викидів CO2 до ВВП в 2000-2014 роках. Це зниження в Україні було багато в чому обумовлено деіндустріалізацією, коли країни V4 змогли поліпшити цей показник за рахунок зростання ВВП.
Амбіції українського ИНДК
У відповідності з метою Паризького угоди, у вересні 2015 року Україна відновила Секретаріат РКИКООН за його ИНДК, встановивши мету не перевищувати 60% від рівня викидів парникових газів 1990 року до 2030 году16. слід відзначити, що паризька хартія закликає сторони періодично переглядати свої цільові показники скорочення викидів і з цією метою вводить циклічний механізм для оновлення їх контрольних показників.
Певний внесок (НДК) кожні п’ять років у секретаріат РКИКООН для заміни запланованого Національного внеску, оголошеного в 2015 році.
Наскільки амбітний український ИНДК? Очевидно, недостатньо амбітний. Адже країна використовувала обсяги своїх викидів ПГ за 1990 рік як базовий рік-рік, коли промисловий сектор України, успадкований від Радянського Союзу, перебував на піку свого розвитку. Тим не менш, маючи можливість відновити свої зобов’язання завдяки циклічним механізму, Україна, ймовірно, поставить більш амбітні цілі на період після 2020 року, спираючись на потенціал енергоефективності, розширення ВДЕ, модернізації енергетичної інфраструктури і підвищення оподаткування.